Шипіт (Шипот) - мальовничий водоспад, який знаходиться в Карпатському регіоні, на північних схилах гірського масиву полонини «Боржава», біля підніжжі гори Гемба. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)Розташований Шипітський водоспад у глибокій ущелині річки Пилипець (притока р.Репинки, басейн Тиси), Міжгірського району Закарпатської області. Відстань до найближчої залізничної станції «Воловець» близько 20 км, відстань до найближчого населеного пункту, села Пилипець – 5 км.
Шипіт - один з найкрасивіших водоспадів України. Навколо нього ліс, прохолода і тиша. Шумить "Шипіт", струмені води зриваються з 14-метрової висоти декілька каскадів і красиві бризки розсіюються хмарою крапель. Водоспад утворився місці виходу стійких пісковиків палеогену й гравелітів з тонкими шарами сланців.
Шипітський водоспад давно став невід’ємною частиною більшості туристичних маршрутів Закарпаття та й всього Карпатського регіону. Щороку, побачити та помилуватися ним приїжджають десятки тисяч подорожуючих. У кожну пору року, Шипіт красивий-по своєму. Так би мовити, кожна пора року дає йому свою родзинку. Щоправда взимку, до водоспаду трошки тяжче добратися, через сніги та холод, але бажаючих побачити водоспад взимку, природні катаклізми не зупиняють.
Особливо мальовничий водоспад навесні, коли на схилах Гемби тануть сніги. Сюди організують спеціальні автобусні екскурсії із санаторіїв і пансіонатів Закарпаття і Прикарпаття. За 300 метрів від водоспаду розташований гірськолижний підйомник (це служить орієнтиром для охочих відвідати водоспад).
Щорічно, починаючи з 1993 року, неподалік від водоспаду на початку липня проходить неформальний фестиваль, на який приїжджають хіпі та представники різних субкультур з України, Білорусі та інших країн. Кульмінацією святкувань є Свято Івана Купала в ніч на 7 липня з місцевими традиціями й колоритом. Події на Шипоті описав у книзі «Трохи пітьми» український письменник Любко Дереш.
Легенда про водоспад «Шипіт» Санатории Трускавца
Колись давно в селі Пилипець жила молода закохана пара. Дівчину звали Марійка, а хлопця – Іванко. Дівчина була заможною, а хлопець – бідний, що й перешкоджало їх коханню. Мати дівчини заборонила доньці зустрічатися з хлопцем. Тоді молода пара вибрала собі місце для зустрічей під Боржавськими полонинами, там де гора Високий Верх.
- Тут нас, Марійко, ніхто не увидить, ніхто не скаже твоїй матері. Тільки сам Бог буде нам свідком, – переконував Іванко свою кохану.
Та слухи все-таки дійшли до матері Марійки, що її донька зустрічається з бідняцьким хлопцем в урочищі Ями. Розлючена мати побігла під полонину й почала проклинати молоду закохану пару, всіляко лаяти. І сталося лихо, якого й рідна мати не чекала: в горах-полонинах почалася злива зі страшенними громами і блискавицями. Бурхливі гірські потоки води підхопили Іванка й Марійку в урочищі Ями й понесли в провалля. Тримались вони за руки. Та раптом – водоспад. Він їх силоміць роз’єднав: Іванка – в праву течію, Марійку – в ліву. І вже потім – у провалля. Там і пропали в гучній пінявій хвилі. З тих пір, дуже жаліючи за скоєне, мати дівчини щораз приходила до водоспаду, місця тієї трагедії. Ходила вона не один день і не два, а до самісінької смерті. Аж поки одного разу не сталося диво. В ніч на Йванів день (Русаля) матері здалося, що вона ніби чує голос своєї доньки, як та шепчеться серед хвиль зі своїм коханим Іванком. Приголомшена, вона закричала:Санаторий Кристалл Трускавец
- Слухайте! Або не чуєте той шепот… як вони шепчуться між собою? То вони, вони шепчуться, моя Марійка й Іванко!..
Від того «шепот» і пішла назва водоспаду – Шепот (Шипіт).
Комментариев нет:
Отправить комментарий